Яка то радість, коли всі щасливі,
А усмішка аж світиться в очах.
Коли всі милі, добрі й терпеливі,
І щире, тепле слово на вустах.
Тоді весь світ стає, як гарна казка:
Такий цікавий, просто чарівний.
І йде до серця доброта і ласка,
А кожен крок доступний і ясний.
Тому нам треба так у світі жити,
Щоб щастя аж лилося через край.
В повазі і в турботі, всіх любити,
Добром засіяти й збирати урожай.
Бо що посієш, те почнеш й збирати —
Закон життя. Доведено не раз.
Тож на показ не треба виставляти
Ті добрі вчинки, що ідуть від нас.
Це, як зерно, що в добрий ґрунт упало,
І проросте, та плід чудовий дасть.
В житті зробити треба їх чимало,
Та хизуватись цим не треба, зась!
Добро добром повернеться до тебе,
Хай не відразу, та прийде колись.
Й пригорнеться теплом і щастям небо…
Але в житті собою не хвались.
Будь мудрим і живи щасливо,
І над собою все життя працюй.
Життя людини — це велике диво.
І ти себе щодня в житті дивуй.