Надія Красоткіна

А—Я

І хай продовжить біг людське життя

І кожен ранок, кожен день, як свято,
Бо ти живеш, всміхаєшся росі…
І мрій, і побажань є ще багато,
І треба їх задовольнити всі…
І хочеться все встигнути зробити,
Й добігти ще до певної мети…
Та просто гарно і спокійно жити,
І щастя у житті своїм знайти.
А щастя всюди — дотягнись рукою!
Воно в небесній синій глибині,
В вербичці, що схилилась над рікою,
Воно з тобою поруч день при дні.
У кожній квітці, що красою сяє,
В листочках, що лежать, мов килими…
У грушці, що в віконце заглядає,
Бо ж, наче в казці, всі живемо ми,
І щастя це дарує нам природа,
Красу свою нам залюбки несе.
Цього не помічаємо, а шкода,
Бо створено ж для щастя це усе…
Щоб вранці ніжній квіточці зраділи,
Й відчули подих вітру на лиці,
Красу ось цю розгледіти зуміли.
Й несли нам радість сонця промінці…
Бо кожна мить наступна — справді свято!
Вона нові дарує відчуття.
І хай цих митей буде ще багато,
І хай продовжить біг людське життя.