І це вже не ваше, а їхнє життя
Дороги життєві легкі не бувають,
Та треба їх гідно пройти, до пуття.
І люди про це пам’ятають і знають:
Не можна за когось прожити життя.
Міняється світ і міняються люди,
Між «вчора» і «взавтра» — дороги й світи.
І так, як сьогодні вже більше не буде,
Та кожному треба цей шлях свій пройти.
Батьки мусять діточок гідно навчати,
Привчати до праці, щоб вміли усе.
І мудро могли добре й зле розрізняти,
Бо час дуже скоро нас в простір несе.
Тож будьте з дітьми, пригортайте, цілуйте,
Любіть і виховуйте, вчіть і ростіть…
Захоплюйтесь ними, піклуйтесь, дивуйте,
Та власне життя на вівтар не кладіть.
У кожного з нас своя стежка і доля,
Є злети й падіння, якесь каяття.
Та думи, надії, покликання й воля…
Не можна за когось прожити життя.
В дітей свої мрії і власні дороги,
Свої помилки і своє майбуття,
Розлуки і зустрічі, щастя й тривоги,
І це вже не ваше, а їхнє життя.