О! Рідна мова! Як вода у спеку,
Як в день похмурий промені ясні!
А особливо, коли ти далеко
Від краю рідного, на чужині…
Тоді солодшого нема нічого,
Як рідне слово раптом промайне.
І що, здавалося б, у слові тім такого?
А от воно, мов сонце осяйне
Освітить душу, радістю зігріє,
Збентежить серце, ніжно зацвіте…
У край свій рідний повести зуміє
І дивом ніжним в серці проросте…
І враз відчуєш — в світі ти людина!
У тебе рідна мова є й пісні…
Є рідний край у тебе — Батьківщина!
І мрії світлі, чисті і ясні.
Тож рідна мова щастя повертає,
Натхнення, силу і снагу дає.
Дорожчого нічого і немає,
Як воля, сонце й рідна мова є!