Новина кожна серце спопеляє,
В душі, немов жаркий вогонь горить.
Що жде всіх нас? Хто відповість, хто знає?
Остання може бути кожна мить.
А коли тиша, то душа радіє,
Бо ж всюди барви, гарний аромат…
І легіт ніжний так легенько віє,
Нових надій чекаєш, щастя, свят…
Та тишу раптом вибух розриває
І почорнів, здригнувся цілий світ…
Тут був будинок, а тепер немає,
І от уже згасає диво-цвіт…
Було життя і більше вже не буде,
Війна його забрала просто так…
Хотіли жити і радіти люди,
До чогось кожен був в житті мастак…
Та вже нема життя, бо відлетіло
І ні за що вже серце не болить…
А від пожеж усе тут почорніло…
І як же далі людям в світі жить?