Як сонячно лютневою порою
І ранок зовсім скоро настає.
А вдень тепленько й пахне вже весною.
І в цьому магія та чари є.
Побільшав день і сонце пригріває
Іскряться і блищать довкіл сніги.
А річка лише трішки замерзає
І котиками вбрались береги.
Геть верболози річку заквітчали,
Хоч снігу ще багато, та тече…
Вітри добряче сніг той спресували,
Та розтає — від сонця ж гаряче!
То тут, то там струмочки дзюркотливі
Біжать в низини — це їм до снаги.
Вітри тепліші стали і сміливі,
Летять над полем й злизують сніги.
А птахи скоро все заповнять небо
І принесуть весну нам на крилі.
Та шлях важкий їм ще здолати треба,
Аби дістатись рідної землі.
Тож в небо гляньмо гарною порою,
Там вже летять лелеки й журавлі.
І як же пахне щастям і весною!
І первоцвіти по усій землі…