Івана Купала це радісне свято,
Це символ єднання вогню і води.
Та розквіт життя і натхнення завзяте
В любові, в коханні без горя й біди.
На свято Купала дівчата гадали,
Віночки на воду спускали свої.
І долю так гарно свою закликали,
Що аж замовкали в гаю солов’ї.
Вогні невеликі в долинах палали,
А свято тривало в розвагах й красі.
Над вогнищем хлопці й дівчата стрибали,
Вогонь очищає — це знали усі…
Сміливці ж у лісі чар-зілля шукали,
Ту папороть дивну, що в свято цвіте.
А квітку відразу зривали й ховали…
Чаклунство це справді було непросте…
Ах, свято чарівне Івана Купала!
Це наші традиції, щастя, буття…
Уся Україна цей день святкувала,
І так прославляла природу й життя!