Іде війна сьогодні в Україні,
У нашім домі, в рідному краю.
Тож ми прогнати ворога повинні
І землю рідну зберегти свою.
І захистити край, ліси і ріки,
Поля родючі, що дають життя.
Маленькі села і міста великі
І вільно йти у власне майбуття.
Важкі часи тепер для нас настали,
Бо смерть летить, рікою кров тече.
На захист свого краю люди встали
Й на полі бою дуже гаряче…
А ворог лізе, як Мара триклята,
Але за що? Спитайте ви його…
Росію в Україні захищати?
Вбивати нас прийшли… Але чого?
Та відповіді з них ніхто не знає,
Людей вбивати йдуть за копійки…
Смерть нерозбірлива… Й на них чекає…
І сотнями ті підлі вояки
Лежать в полях… Ніхто їх не збирає —
Скінчилися тут їхні всі путі…
А їх, напевно, хтось таки ж чекає…
Такий кінець у їхньому житті…