А я іду на осінь подивитись,
Відчути і побачити красу.
Зрадіти фарбам і насолодитись...
Додому ж я наснагу принесу
І напишу про осінь золотисту,
Багряну, жовту, радісну, п’янку...
А різнобарвне ягідне намисто
Вплету між листом в гарному вінку.
Сфотографую коси на вербичці,
До білої берізки притулюсь.
Зловлю чарівні блискітки на річці
Й зачаруватися цим дивом не боюсь.
Бо так люблю я осінь-чарівницю,
Я так закохана у в’янучу красу...
У тепле сонце, у нічну зірницю,
В її холодну вранішню росу.
То ж я іду на осінь подивитись
У жовтий парк, що листом виграє.
Я дуже хочу з осінню зустрітись...
У цьому радість і наснага є!