Надія Красоткіна

Ідуть дощі, дні непогожі
І сяйва сонечка нема.
День, ранок, вечір дуже схожі,
Хоч літо це, а не зима.
На вікнах крапельки, мов слізки,
Пташки у гніздах всі мовчать.
Сумують навіть дві берізки,
Що край воріт моїх стоять.
А краплі стукають в віконце,
І шаленіє вітрюган.
Чомусь про нас забуло сонце,
Й хоч це не зовсім ураган,
Але приємності немає
В такій погоді, лише сум...
А дощик воду розливає,
Наводить стільки різних дум...