Спілкуються у класі радо діти,
І називають гарно імена.
Але не раз, нема де правди діти,
Проблема виникає все ж одна.
Хтось замість Галя крикне просто Галка.
Бо ж і невиховані діти є.
Летить в повітрі слово, наче палка,
І вуха ріже, й неприємно б’є.
А як чудово, коли дружні діти
І гарно називають імена.
Всім хочеться сміятись і радіти,
І клас тоді, немов сім’я одна.
Артемчик, Павлик, Саша та Іринка,
Оксанка, Інна, Дмитрик та Роман.
Максим, Андрій, Діана та Даринка,
Іванко, Юрчик, Аня та Богдан.
Бо кожен прагне радості, й любові,
І доброти, і ласки. й теплих слів.
Та щирості людської в кожнім слові,
А зла ніхто ж ніколи не хотів.
— То ж, діточки, про це не забувайте,
А будьте чемні, ввічливі завжди.
Про чистоту душі своєї дбайте,
Щоб з вами не траплялося біди.
— І прізвиська давати теж не треба,
На себе збоку спершу подивись.
Чи все завжди у тебе так як треба.
Добрішим, кращим бути потрудись.