О! Вірші, вірші… В них моя душа,
Любов і почуття, і сонце, й небо…
А без душі вони не варті ні гроша,
Тому не копирсайтесь в них… На треба.
Бо втратять душу, стануть геть скляні,
Хоч і прозорі ніби, але бідні…
З душею ж вірші чисті і ясні,
А без душі кому вони потрібні?