А в мене рідна мова — українська!
Співоча, наче навесні гаї!
Багата, щира, світла, материнська —
У ній веселка, радість, солов’ї!
У ній річки, садочки і джерельця,
Озера чарівні, моря й поля.
В ній кожне слово горнеться до серця
Нам мову цю дала свята земля.
Бо тут живе любов і добрість, й ласка,
Краса така — очей не відвести.
Лиш тут народжується дивовижна казка…
На цій землі судилось нам рости.
А рідну мову хочуть в нас забрати
Кати неситі, що несуть війну.
А українців прагнуть роз’єднати
І долю нав’язати нам сумну.
Та ми — народ, ми нація єдина!
В нас воля в серці є й завжди була
Від прадіда, від батька і до сина
Й вона до перемоги нас вела.
Нікому мову рідну не забрати
Допоки сонце світить в вишині.
Вона — жива і буде нас єднати
В години смути і у дні ясні.
Бо рідна мова наша — українська!
Чистенька, мов з дзвінкого джерельця.
Вона прадавня, ніжна, материнська,
Безмежно рідна, гріє всім серця.