А в небесах вже ластівок немає,
Тож не дзвенять увечері вгорі.
Та це ще літо, жарко сонце сяє
Й роботи так багато у дворі…
А ластівки взяли і відлетіли,
Чогось зарано, сумно так мені…
Вони натхнення надавали й сили.
Тож веселіші дні були й ясні.
Та час на осінь вперто повертає,
Й зозуленька давно вже не кує.
Багато й інших птахів відлітає,
Гніздечко залишаючи своє…
А край ріки збираються лелеки,
І вправно молодь ставлять на крило.
Летіти їм і довго, і далеко,
А вже вночі не радує тепло…
Дивлюсь їм вслід і всім добра бажаю,
Щоб їх шляхи безпечними були…
Й живі усі добралися до краю.
Де ще колись щасливими жили…
А в нас війна… І думка серце крає,
Бо тут неспокій і важкі часи…
Чи стрінем навесні пташок? Хто знає…
Почуємо ми їхні голоси?
Тож проведемо птахів у дорогу,
Бо їм летіти вже прийшла пора.
Ми сподіваємось усі на перемогу,
Тож побажаймо їм і нам добра.