А в небі сіро й дощик накрапає,
Хоч рідко, але все-таки іде.
А сонечко з небес не виглядає,
Його, неначе, і нема ніде.
Суцільна хмара навіть сумно стало,
Що в небі зависає сивина…
Та й дощ вряди-годи, його так мало,
Якісь дві краплі, назва лиш одна.
Та хай собі, але немає спеки,
Й за те спасибі, що волога є.
Громів розкоти чулися далекі
І злива, мабуть, десь-таки і ллє…
А в нас нема. Та хай хоч накрапає,
Рослинка у довкіллі щось поп’є.
Природа дощ від нас чогось ховає
І загадка якась у цьому є.