Було в нас вранці сонячно, чудово
І сонечко світило із небес.
А вдень узявся холод так раптово,
Що стало якось враз не до чудес.
Задув вітрисько, посіріло небо,
І дощ краплистий капати почав.
І кожен захотів у дім до себе,
То ж пішохід ішов, летів і мчав.
Аби додому швидше, де тепліше,
Бо холод пробирав до кісточок.
А вдома завжди затишно й миліше,
Зігнешся на диванчику в клубок
І можна в тиші трохи почитати,
Помріяти у затишку й теплі.
І крізь вікно на холод споглядати,
Та думати, що гарно на землі,
Як, навіть, дощ, а ти сидиш у хаті
Гарячий чай парує на столі…
Всі на планеті ситі і багаті
І мир та спокій на усій землі…