А вересень скликати діток буде,
Та днина ця і радісна, й сумна.
Бо хочуть щастя, світла, миру люди,
А в Україні нашій йде війна.
Так хочуть всі щоб відбулося свято —
День знань і в квітах все цвіло.
Щоб радості й пісень було багато,
А між людьми і усмішки, й тепло.
А в нас війна. Міста розбиті й школи,
В містах і селах вже людей нема.
Й не відновити радість ту ніколи,
І замість щастя всюди вже пітьма.
Нема в дітей то мами, а то тата,
І школи, що чудовою була.
І пісні, що летіла тут крилато,
І казки, що у стінах цих жила.
Війна забрала все в нас до останку:
І щастя, й радість, та й сане життя.
Сигнал тривоги виє на світанку…
І думаєш: яке в нас майбуття?
А хочеться так щастя нам і світла,
Щоб перемога радісна прийшла.
Щоб Україна, наче сад, розквітла
Й на всій Землі найкращою була!