Надія Красоткіна

Надходить вечір. Сонечко сідає.
А тиша, що й листок не ворухне.
То ж літній день тихенько догорає,
А скоро нічка зорями сипне.

Та ще не ніч, лиш сутінки навколо
Згущаються і скоро день мине.
Ось коник у траві виводить соло,
Вечірній спокій радує мене.

Як гарно всюди, в небі сутеніє,
Сон волохатий ходить край вікна.
Ще десь далеко хмарка рожевіє
Та й та зникає, що була одна…

А вечір розпускає темні крила,
В обійми ніжно загортає все.
Є у природі дивовижна сила,
Що нас у казку чарівну несе.