А вже весна і серце оживає
Від щастя, що тепло довкіл іде.
Підсніжник білосніжний зацвітає,
І суму просто на землі — ніде!
Ще сніг лежить, та дощик його змиє,
Зчорніють від дощів усі поля.
Й тоді в людини оживе надія,
Що квітами забарвиться земля.
І прилетять із вирію пташата,
До гнізд своїх повернуться усі.
І будуть вдома сонце зустрічати,
Світанки ніжні у дзвінкій росі.
Бо це ж весна! І вже у піднебессі
Високо так курличуть журавлі.
Пора прийшла, то ж переліт на часі…
І я лечу у мрії на крилі…