Іду по осені і все фотографую,
Щоб залишити в пам’яті красу.
Листочків шурхіт під ногами чую,
І жовте листя у руках несу…
Така краса повсюди гарна, світла,
А в небі синява й хмаринки де-не-де…
То ж осінь чарами наскрізь проникла,
І гарно так по Україні йде.
Я йду по осені, аж тут виття сирени
Що зосередитись й радіти не дає…
І сумно так скидають листя клени,
А скільки дум у голові снує…
Бо в нас війна, повсюди смерть літає,
Нам долі нищить і руйнує все.
Й коли закінчиться — ніхто не знає,
Бо ворог й далі смерть до нас несе.
Оскаженіло лізе й закидає
Ракетами і села, і міста.
Жінок, дітей і стариків вбиває,
Перед кінцем, напевно ж, неспроста…
Його здолаємо і будем вільно жити,
А ворог згине, бо пора прийшла!
Не буде Україну він гнітити,
А в його край прийде ще чорна мла!