Надія Красоткіна

Усе, як є, залишиться лежати:
Олівчик, зошит, книжка на столі…
А ми тихенько підемо із хати..
І більше нас не буде на Землі…

А вранці буде сонечко вставати
І слати промінці для всіх ясні…
У вікна будуть зорі заглядати,
Цвістимуть перші квіти навесні.

І знову вишні зацвітуть повсюди,
Вберуться в зелень й аромат гаї,
І молоді прийдуть на Землю люди,
Співатимуть чарівно солов’ї…

Та ми уже не будемо співати
І не пройдемо по дзвінкій росі…
Ми більше не повернемось до хати,
Бо за межу відійдемо усі…

Початок свій і все кінець свій має.
Не вічні ми на цій святій Землі.
Але ніхто і досі ще не знає,
Куди летить цей Всесвіт у імлі…