Нема вже мами і немає тата,
Вони давно у засвіти пішли.
А як же значили в житті моїм багато,
Бо і життя й любов мені дали.
І я живу, оцій красі радію,
Що всюди зацвітає навесні.
І маю в серці щастя і надію,
Й співаю найпрекрасніші пісні.
Яке велике й справді щастя — жити!
І пізнавати все нові світи.
Захоплюватись, білий світ любити,
І по життю упевнено іти.
А все від них, від рідних мами й тата,
Вони в моєму серці назавжди.
Від них і щедрість, й доброти багато,
Й від серця відступають холоди,
Бо стільки сонця у душі від мами,
Від тата незрадливого тепла…
Я власними давно іду шляхами,
Але про них я пам’ять зберегла…