Краса осіння просто неймовірна:
Спокійна, кольорова, чарівна…
І доброта у тій красі подвійна,
Бо все ж тепло нам віддає вона.
Все в ніжні кольори розмалювала,
Щоб затишно і гарно нам було.
І сонця промінці для нас послала,
Щоб і вони нам віддали тепло.
А фарб і казки скільки є повсюди,
Лише погляньте вгору, в небеса…
Ще трохи часу і того не буде,
А зараз аж захоплює краса.
Трава зелена, а у ній ще квіти,
Листочки жовті кружаться в танку.
А в синім небі ясне сонце світить,
Вітрець жене хмариночку легку…
Відтінків й барв усіх не передати.
І все це заворожує серця.
А вітерець почав пісні співати
І заколисує природу пісня ця.
Повсюди просто незбагненне диво.
Душа на хвилі осені пливе.
В природі гарно, світло, незрадливо,
А все навколо світле і живе…