А вітер пригорщами дощ в вікно кидає,
То снігом вкриє землю й небеса.
Зима весну отак завжди лякає,
Та в цьому теж є радість і краса.
Земля від дощику розтанула й чорніла
І де-не-де вже й квіти зацвіли.
Та раптом вся від снігу забіліла —
Сніжинки рівним шаром залягли...
То знову дощик землю омиває,
А вітер розправляє крила та летить,
І пригорщами дощ в вікно жбурляє...
Це весняна і довгождана мить...