А вітер свище, рве гілля і виє.
Весняний дощик ллє і вікна миє.
А сонце вигляне з-за хмари, усміхнеться —
Весняний ранок казкою здається!
Бо все не так, як завжди, а казково,
Незвично, стрімко, навіть загадково.
То шаленіє вітер, то вклякає…
Така погода лиш в казках буває.
То дощ з небес, мов із цеберка ллється,
То вітер між гіллям, що прудко в’ється.
Кудлаті хмари, мов слони несуться,
Й дерева з ляку у садку трясуться.
Тож страшно навіть двері відчиняти,
Не хочеться виходити із хати.
Бо надворі негода всіх лякає…
Та це весна… Вона й така буває!