І як би ми багато не пізнали,
Яких би ми вершин не досягли…
А для душі нам треба зовсім мало,
Щоб добрі ми і людяні були.
Бо доброта уміє зігрівати,
Розтопить лід і сили додає.
Від добрих слів нам хочеться співати,
Бо в них надія й сподівання є.
Від щедрості сіренький день світліє,
Від щирості чарівним світ стає.
І зразу в серці сонечко ясніє,
Бо добрість людям щастя додає.
Всього лиш слово, дотик, щира ласка
І світлий погляд, людяність проста…
А світ тоді стає, неначе казка,
І в посмішці розходяться вуста.
І все навколо веселішим стало,
І хочеться летіти в небеса…
А сонечко промінчиком заграло,
І враз захоплює і радує краса…