Яка краса! Вражаюча, натхненна,
Осіння, дивовижна, чарівна…
Хоч вже тихенька, та в душі пісенна,
Бо серденько захоплює вона,
Тож хочеться листочки ті зібрати,
По золотому листячку пройти.
І від краси чарівної співати,
І казку чарівну між квіт знайти.
Бо стільки щастя, стільки в цьому дива,
Скрізь золото і різні кольори.
У небі часом хмарка біла й сива,
То сонечко промінчик шле згори…
А всюди квіти просто дивовижні,
Остання розкіш… Далі все пройде.
А дні осінні дуже теплі й ніжні.
Та осінь до зими нас поведе…
А зараз ще красиво і натхненно,
Ще дуже тепло, наче в літні дні.
Чарівно в світі, а в душі пісенно,
У ній звучать мелодії й пісні…