І знов дощить та темно надворі,
І ранок розвиднятися не хоче.
Немає сонечка ясного угорі,
Дощ під вікном хлюпоче і хлюпоче.
А вийти хочеться та йти, і йти собі
У далечінь, де небо із землею
Зійшлися разом в далі голубій,
І де ріка з швидкою течією,
Біжить між гір високих у поля,
І губиться за темними лісами.
Красива і казкова в нас земля
З квітковими вузенькими стежками…
З струмочком, що у синю даль біжить,
Із джерельцем, що пісеньку воркоче.
Велике щастя на землі цій жить,
А дощ… А дощ нехай собі хлюпоче…