А дощ то йде, то знову замовкає

А дощ то йде, то знову замовкає,
Немов чогось вичікує, чекає…
То вікна миє впевнено і чисто,
То стукає у шибку урочисто,
Мов закликає глянути в віконце
Чи не з’явилось між хмарками сонце?
І знову якось тихо поливає,
Посидіти у хаті закликає,
Чого людині під дощем іти,
Щось інше можна для душі знайти…
Можливо просто книжку почитати.
А дощик може й далі накрапати…
Ні, зупинився, мабуть просто мріє,
А за вікном вітрець холодний віє
І низько-низько квіти нагинає
Про щось тихенько, про своє співає.
А хмара знову дощик ллє згори,
Позаливала і стежки, й двори,
Наповнила струмочки до країв,
Вони вже можуть вийти з берегів…
Сьогодні дощик майже не вгаває
То стукає, то тихо поливає…
Та хай іде, землі потрібно пити,
Щоб все живе могло чудово жити.

Подякувати автору

картка Приватбанку

5168 7422 2562 7797

Красоткіна Надія Григорівна