А дощ то йде, то знову замовкає

А дощ то йде, то знову замовкає,
Немов чогось вичікує, чекає…
То вікна миє впевнено і чисто,
То стукає у шибку урочисто,
Мов закликає глянути в віконце
Чи не з’явилось між хмарками сонце?
І знову якось тихо поливає,
Посидіти у хаті закликає,
Чого людині під дощем іти,
Щось інше можна для душі знайти…
Можливо просто книжку почитати.
А дощик може й далі накрапати…
Ні, зупинився, мабуть просто мріє,
А за вікном вітрець холодний віє
І низько-низько квіти нагинає
Про щось тихенько, про своє співає.
А хмара знову дощик ллє згори,
Позаливала і стежки, й двори,
Наповнила струмочки до країв,
Вони вже можуть вийти з берегів…
Сьогодні дощик майже не вгаває
То стукає, то тихо поливає…
Та хай іде, землі потрібно пити,
Щоб все живе могло чудово жити.