Які чудові українські діти…
Не дивлячись не те, що в нас війна
Й продовжують гармати скрізь гриміти,
А діти щирі, мов сама весна!
Всміхаються метелику легкому,
Хмаринці, що у небесах пливе,
У крапочках жучкові чарівному,
Бо в їхніх душах сонечко живе!
А в кожнім серці є любов і ласка,
Та щира і велика доброта.
Живе у душах дивовижна казка,
І людяність звичайна і проста.
Про ненависть їх серденько не знає,
У них немає злого почуття…
Тому дитяче серденько співає,
Й простує з добротою у життя…
І злості їм ніхто не прививає,
Щоб їхні душі світлими були.
Тож ненависті хай ніхто не знає,
Щоб по життю із добротою йшли.