Майбутнє наше — це, звичайно, діти.
Це сонечко, що раненько зійде
І буде радісно усім світити
І нас у світ чарівний поведе…
Що виховаємо, будемо те й мати,
Тому трудитись треба нам роки.
Під дім фундамент треба закладати,
Щоб вів стояв надійно всі віки.
А щоб росли й мужніли наші діти,
Зайнятись вихованням всім пора.
Щоб у майбутнім ми могли радіти,
А болю не лягла на нас гора.
Кують залізо, доки ще гаряче,
Дитину вчать, поки вона мала.
До діток треба ставитись терпляче,
Щоб вулиця від нас їх не взяла.
Любити треба, розмовляти з ними,
У серце закладати доброту,
І поруч йти дорогами земними,
Відкинути безділля й пишноту…
Любов до праці треба прививати,
До книжки тяга, щоб в дітей росла.
Повинні діти дисципліну знати,
Й багато ще батьківського тепла.
Вони, малі, мов яблуневе гілля,
На стовбурі тримаються, за нас…
Без догляду зростає лише зілля,
Тому задуматись батькам вже час.
Бо ми дітей повинні захищати
Від бід, неробства, ліні, глупоти…
А дітям треба мудрість мами й тата,
Щоб добрими і чуйними зрости.