А за вікном тихенько сутеніє,
Ласкаво землю тиша обняла…
Чарівний вечір пригорнути вміє
Й подарувати часточку тепла
І ніжності, і радості земної
І заспокоїти, тривоги відвести…
Та завести до казки чарівної,
Й хороше щось на ніч розповісти…
Так гарно й тихо, верболіз шепоче,
Верба плакуча з річки воду п’є.
А вечір заспокоїти всіх хоче
Й розповісти щось мудре і своє…
Джерельце тихо під пеньком воркоче,
Трава шепоче пісеньку свою.
Закрилась квіточка, бо спати хоче
І дуже тихо стало у гаю…
Про зірочки чарівний вечір мріє
І про красу, що Всесвіт всім несе.
Комусь дає любов, комусь надію,
Романтику усім й найкраще все.