А за віконцем дощик крапотить
Дрібненько-дрібно, але не вгаває.
Це незвичайна, але дивна мить,
Що думи-мрії різні навіває.
Я слухаю дощу музичний ритм,
А він собі про щось своє співає…
Навколо фарб чарівний колорит,
А скільки ще відтінків він вміщає…
Така краса! І як це передать
У кольорі, у звуках чи словами?
Це надзвичайна казка — благодать…
Й лечу увись за мріями й думками…
А дощик у віконце стукотить
І власні ритми чітко відбиває.
І вже вода стежинкою струмить,
В чарівну казку щиро закликає.