Вже тридцять перше березня! Весна...
І море квітів у лісах і в полі.
А в нас біда... У нас страшна війна...
Поля в нас не засіяні і голі,
У вирвах, ямах, зранені поля,
А в ґрунті не розірвані снаряди
І вражі міни... Стогне вся земля...
Про це напишуть ще колись балади,
Казки й легенди і сумні пісні,
А зараз навкруги війна палає...
І в ці весняні і чудові дні
Солдат від кулі вражої вмирає.
І гинуть мирні люди уві сні,
І гинуть діти без тепла й любові...
А дні стоять, ну, просто чарівні
У ароматній весняній обнові...
Помилуй, Господи, нас за гріхи,
Які колись в житті ми сотворили...
Хай будуть всі щасливі дітлахи,
Пробач за помилки... Ми зрозуміли!
За все потрібно відповідь нести,
За слово й дію, і недобрі вчинки...
Прости за все нас, Господи, прости...
Тепер за все збираємо ужинки...
Ми переможемо, та через каяття,
Як будемо надалі чесно жити...
Й любити, цінувати це життя
Та лиха вже не будемо творити,
А жити чесно, праведно завжди,
Сумління чисте в серденьку тримати
Й не будемо у світ нести біди,
А будемо всім добрість дарувати.