Я на прислів’ях наших виростала,
На кожну мить життя вони були.
Мене матуся жити научала,
І з вуст її вони завжди пливли,
Мов з джерельця. І я їх зрозуміла,
Бо зміст глибокий всі вони несли.
А з часом вже й сама вживати вміла,
В наш час прислів’я модними були.
І в спілкуванні всі ми їх вживали,
Бо рідне це і дороге, своє.
На кожен випадок життя їх знали,
Бо у прислів’ях вічна мудрість є.
Та й мова наша гарною ставала,
Немов струмок чистесенький пливла.
І нас на вищий рівень піднімала.
Така от звичка у людей була.
Ми слів поганих в мові не вживали,
Старались бути гідними людьми.
Та і сумління в чистоті тримали.
Тож до високого летіли ми.
А зараз трохи збилася програма,
Нам треба налагодити її.
Зробити так, щоб кожен тато й мама
Виконували правила свої
Й обов’язки свої, щоб добре знали,
Дітей вели дорогою життя.
Виховували їх, добру навчали,
Бо від батьків залежить майбуття.