А зима у білому кольори ховає —
Ні веселки в небі, зелені трави.
Ще, хіба, іскристий, срібний колір має…
Й звуків небагато, лише крик сови…
Ворон… Та сорока іноді стрекоче,
Холод пробирає, то ж усі мовчать.
Ніби застудити цілу Землю хоче,
Іноді сніжинки від слідів тріщать…
Кольорів і звуків зовсім небагато,
Ні пісень, ні квітів, а лише сніги…
А весна — це радість, а весна — це свято!
В котиках вербових стали береги.