Надворі холодно, бо ще зима,
Та до весни вже сонце повертає.
І як відійде ніченьки пітьма —
У вікна світлий промінь заглядає!
І на душі розквітли всі поля,
Й тепло відразу щире розлилося.
І хоч від снігу біла ще земля,
А сонце в вікна — і життя вдалося!
Так серцю хочеться чарівної весни,
Щоб всюди квіти і тепло лилося.
От сніг упав із гілочки сосни,
Бо потепліло… Чи мені здалося?
От сніг підтанув й озерце води
Таке маленьке, а не замерзає…
Мабуть весна заглянула сюди
І від тепла земелька оживає.
Бурулька з даху звисла і росте,
Та капотить й ще більша наростає.
Ну й що, коли завія замете?
Весна й крізь сніг дорогу пробиває!
Летить, біжить, до нас швиденько йде.
І ніжно-ніжно пахне вже весною…
Вона з собою радість нам веде
Й дорогу робить світлою, ясною…
А зовсім скоро побіжать сніги,
І квіти визирнуть навколо хати…
А в котиках вербових береги
Вже будуть весну-красну зустрічати.