Як тихо стало, вітерцю немає
І теплий вечір йде до нас у двір,
Та ласкою своєю пригортає…
І ти цій тиші лагідній повір…
Вона справдешня, спокій нам дарує
І впевненість, що буде все, як слід.
І добрі сновидіння нам віщує…
Тож хай розтане у стосунках лід,
А мила добрість на сердечко ляже
Й поселиться тепло й любов в серцях.
А зірочка нам казочку розкаже,
Про те, як на землі подівся страх.
І люди стали жити всі щасливо,
І більш не буде на планеті бід…
А буде мир повсюди — справжнє диво!
І буде між людьми усе, як слід.