А колись тут хати стояли
А колись тут хати стояли
І садочки рясні цвіли,
Люди сім’ї в селі цім мали
І щасливими тут були.
А тепер туга серце крає,
Бо ні хати, ані двора.
Ні криниченьки вже немає,
От така в нас страшна пора.
А колись тут сміялись діти
Та весілля гули ясні.
І чудово було всім жити,
Тут звучали живі пісні.
Мчали всі дітлахи до школи,
Радість квітами тут цвіла!
Та не буде цього ніколи,
Бо немає уже села.
Це рашисти все зруйнували,
Підлі орки прийшли сюди.
І людей вони повбивали,
Й наробили у нас біди.
Й нищать далі. Війна триває.
І коли вже той мир прийде…
У людей щастя ж бути має!
Але поки нема ніде…