А листопад деньок останній днює
І ніччю владу грудню передасть.
Тож у минуле завтра помандрує
І повороту вже не буде… Зась!
І так усе проходить і минає,
Бо час не повертається назад.
Та й хто того, скажіть мені, не знає,
А все одно щось робить невпопад.
Бо людям завжди хочеться нового,
Назустріч долі робимо ми крок.
Щось неземного хочеться такого,
Але завжди одержуєм урок,
І так вчимося, падаєм, встаємо…
А трохи згодом мудрими стаєм.
Отак всі люди в світі ми й живемо,
Та чашу радості і горя п’єм.
Сьогодні вже листопад проведемо…
Зимовий грудень стрінемо в свій час.
А мріями у рік новий гайнемо
І будем думати, що там чекає нас?