Яке чарівне, дивовижне літо,
Природа всюди радісно цвіте.
Усе теплом і ласкою зігріте.
І в цьому щастя — світле і просте…
Стежки росисті в полі між квітками,
А в небі синь, аж серце завмира.
У нім пташки — прощаються із нами,
В далекий край летіти їм пора.
Стає тривожно… В них шляхи далекі…
Вже й ластівки знялися в небеса.
А зовсім скоро відлетять лелеки…
Нам лишиться лиш спомин і краса.
Краса ще довго буде серце гріти,
Та ще не раз зігріє нас тепло…
І ще цвістимуть дивовижні квіти,
Та літечка неначе й не було…