А літо квітами все вишивало
Й солодкими, смачними ягідьми.
Поля не раз покосами вкривало…
Тож насолоджувались літом ми.
Його теплом і ласкою земною
І хвильками грайливими в ріці,
І неповторною, чарівною красою,
Та яблучком і грушкою в руці…
Чарівне літо! Дивовижне літо!
Та вже минає і кудись іде.
Хоч все гарячим сонечком зігріте
І хмарки в небі ще нема ніде…
Та вже на осінь сонце повертає,
Бо довше зорі сяють угорі.
Пташок наш край у вирій проводжає.
Та й день стає коротшим у дворі.
Ще кілька днів і осінь завітає
Та підійде тихенько до вікна…
Спочатку ще ніхто і не вгадає —
Вона ж чарівна, тепла і ясна.
І лише згодом вже себе покаже:
Підуть дощі холодні й затяжні.
На землю тихо прохолода ляже,
Стежки всі будуть мокрі і брудні…
Та це ще буде згодом, поступово,
А нині сонце і чудові дні.
І від краси на серденьку чудово,
В душі ще світлі і ясні пісні.