Як тяжко нам дається перемога,
А скільки вже покладено життів…
Й далека ще до світлих днів дорога,
Ніхто із нас вмирати не хотів.
Хотіли жити й світові радіти,
Та от війна покликала у бій.
І залишились сиротами діти,
Осколки й кулі, мов бджолиний рій…
Що не дають голівоньку підняти,
І вірну смерть несе нам кожна з них.
А ми йдемо цю землю захищати,
І рідний дім і стежечку для всіх.
Й ніхто із нас тут схибити не може,
Бо ця земля, наш рідний отчий дім…
І часто людям туга серце гложе,
На полі бою дуже важко всім.
Та є надія в нас на перемогу,
Ну, а без неї нам усім — не жить.
Тож розчищаємо від ворогів дорогу
І це найкраща, найсвітліша мить.