А скрізь, як в казці! Стільки світла всюди,
Тепла і квітів, що навколо є.
І наче веселіші стали люди,
Хоч думає з нас кожен про своє.
Бо йде війна і як тут нам радіти,
Як кожен день тривога скрізь гуде…
І сонце перестало враз світити
Комусь, хто раптом в засвіти іде.
А всюди квіти, дивовижні квіти
Розквітли, мов ліхтарики в саду.
А під руїнами вже нерухомі діти…
Ракети знову принесли біду…
А от недавно зруйнували хату,
Без вікон і дверей стоїть вона.
Ой, лиха наробили ж як багато…
Й не думає кінчатися війна.
Вже п’ятий рік летить по Україні,
Вбиває, нищить і руйнує все.
А йде ж весна і проліски скрізь сині
Та й інші квіти нам вона несе…
А ми не можемо цій дивині радіти,
Знедоленими стали ми людьми…
На цій війні онуки наші й діти…
Тож покладаємось на волю Бога ми…