А ми не помічаємо це все
Ми заклопотані, тому буває —
Не помічаєм сонечка вгорі.
Не бачимо, як квітка зацвітає,
Травичка зеленіє у дворі…
Ми думаєм, що встигнемо багато,
А пропускаєм миті чарівні,
Коли природа створює нам свято,
Дарує ранки ніжні і ясні.
Щоб ми красу побачити зуміли,
Її відчути серденьком змогли.
Щоб просто ми душею посвітліли,
Мудрішими і добрими були…
Та ми не хочем бачити і чути,
Нас не тривожать сині небеса.
Ми душу встигли щільно так замкнути,
Що не пробуджує її краса.
Але ж природа щастя нам дарує,
Всім людям просто так його несе!
Серця теплом і квітами чарує.
А ми не помічаємо це все…