А ми хотіли жити у добрі

Зненацька все не так в житті пішло,
Догори дриґом, як і не чекали…
А як же гарно все у нас цвіло,
А як чарівно пташечки співали…
Ми всі так тихо й затишно жили:
Сміялися, раділи і співали,
І нашу владу дружно всі кляли,
Хоча самі колись її обрали.
Та всі ми люди, робим помилки,
Не роблять помилок лише лежачі.
Летіли в мріях в майбуття віки,
Та працювали всі, бо не ледачі.
І тут війна у дім до нас прийшла,
Та зруйнувала все, що наживали,
Нам долі знищила, життя взяла
І горя всі великого зазнали.
А ми хотіли жити у добрі,
В теплі, в достатку і до мрій летіли.
Та свищуть ось ракети угорі,
І множаться, і множаться могили…
Спіткало горе, лихо і біда,
А спокій десь там ледве бовваніє.
А ворог б’є без совісті й стида,
З Росії смертю, горем-лихом віє.
Та наш народ нескорений завжди!
Він встав на захист волі й свого краю.
І в трудний час кривавої біди
Він рідну Україну захищає.