А мить тому ще сонечко світило
І над землею в небесах пливло.
Та ось все небо раптом посіріло
І хмарами його заволікло.
Сховалось сонце, вітерець зірвався
І листя полетіло навкруги.
Це, мабуть, дощик вже іти зібрався,
Щоб все полити: місто і луги…
Ну, що поробиш, осінь пустотлива.
То сонечко, то дощ, а, може, й град…
Вона чудова, гарна і мінлива.
Усе тут поруч, все бува підряд…
Все відбувається за лічені хвилини —
Від спеки й сонця, до дощу за мить.
І так щодня, та майже щогодини.
То сонце світить, а то знов дощить.