Уже давно я знову вдома,
Тут тиха річка, не штормить,
Вербичка рідна і знайома,
А море й досі все шумить…
Шумить і кличе, зазиває
Та бурунцями виграє…
На берег хвиля набігає
І все співає про своє…
Закрию очі й чую море,
І бачу знову, тільки в сні…
Таке велике і казкове,
Й доріжки сонячні, ясні…
І стільки простору і сили,
І стільки величі в нім є…
От хвилі знову зашуміли
Про щось таємне, про своє…