А між дерев осінній вітер в’ється,
Останнє листя з гілочок знімає.
Він з листям грається, та ще сміється
І це його, звичайно, розважає.
То він летіти листя відпускає,
То з ним кружляє, весело танцює.
А то сердито в воду поскидає
І невеселу долю їм віщує.
А листя дивовижне, кольорове
Так хоче в небо синє підлетіти…
Бо ж небо чарівне і загадкове,
На нього глянеш — хочеться радіти.
І кожен про своє прекрасне мріє,
По-своєму цей дивосвіт сприймає.
І думає та робить, як уміє,
Та нішу кожен лиш свою займає.