А місяць круглий звис над краєм хати
Достиглий і привабливий такий,
Аж притулитись хочеться, обняти…
А він блищить, неначе золотий.

Він плавно котиться аж ген, до небосхилу
І темінь заганяє у кутки.
Яку ж чарівну, дивну, світлу силу
Той диво-місяць має, все-таки!

Не можна, навіть, погляд відірвати,
Усе б дивитись, мріяти б усе…
А місяць повний звис над краєм хати
І плавно наші мрії вдаль несе.